Правова позиція : Процесуальне право на оскарження рішення про визнання права власності на об’єкт спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку

Особа, яка на момент ухвалення судом рішення про визнання права власності на об’єкт спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку не була співвласником указаного будинку та, відповідно, не мала прав, свобод чи інтересів щодо предмета спору, не наділена процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення. У разі відкриття апеляційного провадження за скаргою такої особи воно підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України

Історія справи

Постанова ВССУ від 28.02.2024 року у справі №2-10308/2006

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 2-10308/2006

провадження № 61-11931св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_16 , в інтересах якої діє адвокат Доніна Людмила Анатоліївна, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року

у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_17 , правонаступником якої є ОСОБА_16 ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2006 року ОСОБА_18 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про визнання права власності.

2. Позов ОСОБА_18 обґрунтований тим, що він є власником квартир АДРЕСА_2 , над якими розташоване горище, вхід до якого організований з квартир № 4 та № 5 .

3. Відповідно до заяв співвласників квартир у будинку АДРЕСА_4 , посвідчених дільницею № 2 Комунального підприємства «ДЄЗ «Жовтневе», ними здійснено уступку своїх прав спільної власності на допоміжне нежиле приміщення горища, загальною площею

398,3 кв. м, на користь ОСОБА_19 .

4. Посилаючись на викладене, ОСОБА_18 просив суд визнати за ним право власності на допоміжне нежиле приміщення горища, загальною

площею 398,3 кв. м, розташоване над квартирами АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня

2006 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_20 право власності на допоміжне нежиле приміщення горища, загальною площею 398,3 кв. м, розташоване над квартирами АДРЕСА_2 .

6. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_18 , будучи власником квартир АДРЕСА_2 , є співвласником допоміжних приміщень. Враховуючи, що інші співвласники квартир у будинку здійснили уступку своїх прав на допоміжне нежиле приміщення горища суд вважав за можливе визнати право власності на це майно за ОСОБА_21 .

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

7. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Доніної Л. А., яка діяла від імені ОСОБА_17 , правонаступником, якої є ОСОБА_16 , на рішення Приморського районного суду м. Одеса від 08 грудня 2006 року закрито.

8. Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_17 не була власником квартири у будинку АДРЕСА_4 на дату винесення оскаржуваного рішення суду, відповідно не була співвласником допоміжного приміщення у цьому будинку, тому оскаржуване рішення не порушує її прав, яких на момент ухвалення рішення суду не існувало. Суд першої інстанції, ухваливши оскаржуване рішення, не вирішував питання про права та обов`язки ОСОБА_17 , правонаступником якої є ОСОБА_16 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі ОСОБА_16 , в інтересах якої діє адвокат

Доніна Л. А., просить оскаржуване судове рішення скасувати, передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10. 09 серпня 2023 року ОСОБА_16 , в інтересах якої діє адвокат

Доніна Л. А., подала касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які

у жовтні 2023 року надійшли до Верховного Суду.

12. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_16 ,

в інтересах якої діє адвокат Доніна Л. А., зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при закритті апеляційного провадження.

14. Вважає, що апеляційний суд не врахував, що протиправним вилученням із спільної сумісної власності власників багатоквартирного будинку частини неподільного майна - допоміжного приміщення горища та конструкцій даху будинку, суд вирішив про права всіх без виключення власників квартир та нежитлових приміщень цього будинку, у зв`язку з чим позбавив їх майбутніх правонаступників (спадкоємців, покупців тощо) прав на допоміжне приміщення.

15. Крім того на уступку своїх прав сумісної власності на допоміжне нежиле приміщення горища на користь ОСОБА_22 , власники квартири № 1 , яка на сьогодні є власністю ОСОБА_16 , згоди не надавали.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

16. У жовтні 2023 року ОСОБА_18 , в інтересах якої діє адвокат

Кочергіна С. О., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

17. Вважає, що суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів правильно встановив, що ОСОБА_17 стала власником нежитлового приміщення офісу-магазину площею 85,5 кв. м на АДРЕСА_4 лише 06 квітня 2018 року, отже, не була власником квартири у багатоквартирному будинку на дату винесення оскаржуваного рішення суду, та відповідно не була співвласником допоміжного приміщення

в цьому будинку, тому рішення районного суду не порушує її прав, яких на момент його ухвалення не існувало.

Обставини справи, встановлені судами

18. Відповідно до договору купівлі-продажу від 24 січня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Сажневою Т. А., реєстровий № 2-35, та зареєстрованого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості Виконавчого комітету Одеської міської ради в книзі 419ир, сторінка 16,

за № 237, від 05 лютого 2003 року, квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 47,4 кв. м, належить на праві власності ОСОБА_23 .

19. Згідно з договором купівлі-продажу від 28 листопада 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Сажневою Т. А., реєстровий № 2-1039, та зареєстрованого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості Виконавчого комітету Одеської міської ради в книзі 447ир, сторінка 99,

за № 237, від 12 грудня 2002 року квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 45,9 кв. м, належить на праві власності ОСОБА_23 .

20. Відповідно до договору купівлі-продажу від 05 квітня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Сажневою Т. А., реєстровий № 2-90, та зареєстрованого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості Виконавчого комітету Одеської міської ради в книзі 479ир, сторінка 16,

за № 237, від 15 квітня 2003 року, квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 75,2 кв. м, належить на праві власності ОСОБА_23 .

21. Згідно з договором купівлі-продажу від 12 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу

Сімоновою О. Ю., реєстровий № 10120, та зареєстрованого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості Виконавчого комітету Одеської міської ради в книзі 500ир, сторінка 48, за № 237,

від 16 грудня 2003 року, квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 49,3 кв. м, належить на праві власності ОСОБА_23 .

22. Відповідно до договору купівлі-продажу від 12 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю., реєстровий № 10111, та зареєстрованого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості Виконавчого комітету Одеської міської ради в книзі 500ир, сторінка 49, за № 237,

від 26 грудня 2003 року, квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 33,2 кв. м, належить на праві власності ОСОБА_23 .

23. Згідно з договором купівлі-продажу від 12 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю., реєстровим № 10114, та зареєстрованого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості Виконавчого комітету Одеської міської ради в книзі 500ир, сторінка 49, за № 237,

від 26 грудня 2003 року, квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 55,4 кв. м, належить на праві власності ОСОБА_23 .

24. Відповідно до договору купівлі-продажу від 12 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю., реєстровий № 10117, та зареєстрованого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості Виконавчого комітету Одеської міської ради в книзі 500ир, сторінка 49, за № 237,

від 26 грудня 2003 року, квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 22,3 кв. м, належить на праві власності ОСОБА_23 .

25. Згідно з договором купівлі-продажу від 10 червня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю., реєстровий № 4119, та зареєстрованого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості Виконавчого комітету Одеської міської ради в книзі 479ир, сторінка 17 за № 237,

від 26 червня 2003 року, квартира АДРЕСА_6 , загальною площею 21,7 кв. м, належить на праві власності ОСОБА_23 .

26. Відповідно до договору купівлі-продажу від 10 червня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімонового О. Ю., реєстровий № 4122, та зареєстрованого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості Виконавчого комітету Одеської міської ради в книзі 479ир, сторінка 17 за № 237,

від 26 червня 2003 року квартира АДРЕСА_6 , загальною площею 29,4 кв. м, належить на праві власності ОСОБА_24

27. ОСОБА_18 є власником квартир АДРЕСА_2 , загальна площа яких складає 379,8 кв. м, над якими розташоване нежиле приміщення горища, загальною площею

398,3 кв. м.

28. Згідно із заявами відповідачів - співвласників квартир багатоквартирного будинку, посвідчених дільницею № 2 Комунального підприємства «ДЄЗ «Жовтневе», ними здійснено уступку своїх прав сумісної власності на допоміжне нежиле приміщення горища, загальною площею

398,3 кв. м, що розташоване над квартирами № 4 та № 5 у спірному будинку на користь ОСОБА_19 .

29. Відповідно до ордеру на жиле приміщення № 7393 серія ПР

від 01 лютого 2006 року, виданого Приморською районною адміністрацією Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_25 на склад сім`ї із трьох осіб, надано право на заняття жилого приміщення - квартири

АДРЕСА_7 .

30. Згідно з розпорядженням органу приватизації від 11 серпня 2008 року № 209719 квартиру № 1 у вказаному будинку було приватизовано

ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 .

31. Відповідно до договору купівлі-продажу від 20 березня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 продали,

а ОСОБА_28 купив квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 77,1 кв. м.

32. 25 жовтня 2010 року ОСОБА_28 після проведеної реконструкції квартири № 1 в нежитлове приміщення, отримав свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення офісу-магазину на підставі сертифікату відповідності від 15 вересня 2010 року № 15001012 замість договору купівлі-продажу від 20 березня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., реєстровий № 3477.

33. 13 березня 2012 року ОСОБА_28 подарував вказане приміщення

ОСОБА_29 за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., реєстровий № 2115.

34. 06 квітня 2018 року ОСОБА_29 подарував вказане приміщення ОСОБА_17 за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О. В., реєстровий

№ 610.

35. 02 липня 2021 року ОСОБА_17 продала вказане приміщення офісу-магазину ОСОБА_16 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Делі Н. Г.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

36. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, зокрема ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

37. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

38. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

39. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

40. Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

41. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини

і громадянина захищаються судом.

42. Конституцією України закріплено основні засади судочинства

(частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

43. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

44. Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

45. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

46. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

47. Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує,

у тому числі відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

48. Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

49. Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

50. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

51. У зазначеній статті визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві

групи, - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

52. На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку

зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Водночас судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто

й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або

в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи

у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

53. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження у справі, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

54. Системний аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Водночас, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю,

а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

55. В обґрунтування апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеса від 08 грудня 2006 року ОСОБА_17 , правонаступником якої є ОСОБА_16 , зазначала, що житловий будинок

АДРЕСА_4 є пам`яткою архітектури, неподільне і загальне майно будинку є спільною власністю власників квартир. Вказувала, що оскарженим рішенням фактично вилучено зі спільної сумісної власності апелянта частину неподільного майна багатоквартирного будинку - допоміжне приміщення горища, з приводу чого нотаріально посвідчені письмові згоди співвласників будинку відсутні. Суд першої інстанції не з`ясував склад співвласників будинку - власників квартир та нежитлових приміщень, не залучив їх до участі у справі, а тому дійшов передчасного та помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

56. Разом із тим, перш ніж надавати оцінку законності та обґрунтованості рішення суду по суті вирішення спору, апеляційний суд правильно перевірив наявність передбачених законом підстав для апеляційного перегляду справи за скаргою особи, яка не брала участі у справі.

57. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_17 , яка подала апеляційну скаргу у 2020 році, стала власником нежитлового приміщення

в будинку АДРЕСА_4 на підставі договору дарування від 06 квітня 2018 року, тобто на момент ухвалення Приморським районним судом м. Одеси рішення від 08 грудня 2006 року, не була співвласником вказаного будинку та, відповідно, на час вирішення справи районним судом не мала прав, свобод чи інтересів щодо предмета спору.

58. Встановивши, що ухвалюючи рішення від 08 грудня 2006 року Приморський районний суд м. Одеси не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_17 , яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд обгрунтовано закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

59. Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції діяв у межах своїх повноважень, визначених процесуальним законом.

60. Висновки апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_17 , правонаступником якої

є ОСОБА_16 , на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах

від 04 квітня 2019 року у справ № 576/1910/17, від 12 лютого 2020 року

у справі № 241/1928/16-ц, від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц,

від 01 жовтня 2020 року у справі № 643/14763/13-ц, від 25 січня 2021 року

у справі № 618/410/15-ц, від 06 квітня 2021 року у справі № 125/67/19,

від 06 жовтня 2021 року у справі № 752/6196/13-ц, від 20 вересня 2023 року

у справі № 2-9436/2007.

61. Доводи, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_16 , не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про наявність передбачених законом підстав для закриття апеляційного провадження.

62. При цьому законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, на оцінку яких переважно і спрямовані доводи заявниці, не були предметом перевірки апеляційного суду та Верховного Суду, оскільки така оцінка

і перевірка можливі лише за зверненням учасника справи, або особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Однак ні ОСОБА_17 , ні

ОСОБА_16 не є такими особами.

63. Посилання ОСОБА_16 на те, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2006 року стосується прав всіх одеситів, висновків апеляційного суду не спростовують.

64. За загальним правилом інтереси територіальної громади м. Одеси представляє Одеська міська рада.

65. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

66. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали апеляційного суду.

67. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті

411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 402 409 410 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_16 , в інтересах якої діє адвокат Доніна Людмила Анатоліївна, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович